Виросла дівчинка, стала серйозною
Сміх позбирали думки.
Важко знайомить себе з одіозною,
Складно звертатись на ти.
Була ж, як сонечко, вранішня квіточка,
Нащо так було рости…
Жарти не жартами:
очі не світяться, ноги не хочуть іти.
Як-то раніше: літала, іскрилася,
Сіяла сонячний сміх.
Нащо дорослість все вкрала гадючая,
І дарувала цей гріх?
Доля всміхнулася і повернулася,
Тихо промовивши враз:
Бач зрозуміла ти і схаменулася,
Світ не живе без образ.
Виросла дівчинка, стала мудрішою,
Сміх повернувся, а сум?
Як же без нього у світі дорослості,
як без тривожності дум?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787806
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.04.2018
автор: fialka@