САМОТНЯ СОБАКА
Добра собака пильнує своє подвір'я і дім,
відганяє нічні лисиці на припоні на варті
а бродячий пес, літає заглядає в чужий хлів
брудний, втомлений хлебче воду у кварті.
Шукає, обгризлу, кинуту кістку і їду у мисці,
де будь під плотом у жагучій кропиві заночує-
лає ,завиває від голоду грає марш у кишці,
безпритульний злий і дні за днями снує.
І його ніжив, пестив добрий ласкавий гоподар
йшов, із ним на прогулянку служив довгі літа...
чоловік -добряк ,трудився і не був лайдак -лодар
збудував, собачу будку -хатка , як хороми у короля.
Його гладив, рукою по спині ...а не проти шерсті,
завжди свіже, смачне перше друге і третє на обід,
слухав ,пташині трелі ,спів солов'я ,як на концерті...
любив ,його і вів розмову із ним сивий старий дід.
Міняється час ,пори року народжуємось, вмираєм...
до кожного приходить журба ,чорна година у житті-
від самотності, людина ,звірі ,птиці, як свіча згасають...
іза тими кого любим страждаєм невимовний біль у душі
М ЧАЙКІВЧАНКА
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787682
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.04.2018
автор: Чайківчанка