Останні краплі падають з душі
У зморшках доживає вік обличчя
Я шкандибаю, ще кудись спішу
На зламі двадцять першого сторіччя.
Вицвіли очі, засріблилась сивина
Онуки виросли, їх не впізнати
Кущ винограду який садив біля вікна
Покрив гілкам половину хати.
На вихідні злітаються сини
Словами підбадьорять,допоможуть
Живуть вони так само як і ми
У гамірній столиці крутяться як можуть.
Світ шаленіє, куряву здійма
Заплутаний в свої проблеми й протиріччя
На Сході не припиняється війна
Мені вже треба думати про вічне.
А може розпогодиться у нас
Отямляться і заживуть у злагоді народи
Чого ділити…земля на всіх одна
Чекає миру, щастя і свободи.
Скрипять суглоби, горбиться спина…
На цвинтарі померлим віддаємо шану
Квіти лягають під хрести ,а імена
Нагадують, що скоро серед них я стану.
16.04.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787663
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.04.2018
автор: wanatol