Із весною знову розлилися води,
Затопили луки, вийшли з берегів...
Верболозу пісню чути вряди-годи,
В унісон несеться з співами птахів...
Попід очеретом танець хороводом
Радісно виводить табунець качок.
Тут їхня малеча світ побачить згодом
Їх домівка рідна – затишний ставок.
У веснянім колі, в темно-синіх хвилях
Лебедина пара – радість і краса...
Шиї вигинають серцем птахи милі
Їх кохання гріє сонце в небесах.
Понад ставом клекіт, співи стоголоссям...
В хорі цьому ода рідній стороні.
Вітерець розчеше милим вербам коси
Рясно вкриють землю квіти весняні.
Чи є в цілім світі край іще миліший
Як на моїй рідній батьківській землі!?..
Навіть сонце в ньому світить яскравіше
І несе лелека щастя на крилі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787573
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2018
автор: Любов Таборовець