Баби - Маня і Явдоха
У садочку посідали,
Де були і що почули
Одна одній розказали.
-Я із сином говорила
(Він живе аж у Канаді),
Скільки доброго почула
Від дітей, дружини Наді.
Хокеїст мій син Микола,
По льоду ганяє шайбу,
Ще й онуків побачила
По отому… як це… скайпу!
На край світу та Канада,
Подумати треба тільки…
Як же добре, що винайшли
Телефони ці - мобілки.
-Ой не дуже воно добре,-
Перебила баба Маня,-
Ось давай ми пригадаєм
Наше буйне дівування:
Що ми тільки виробляли…
І гуляли завжди вільно,
Не боялись, що хтось зніме
До подробиць на мобільний.
Он ти з Петром, що робила
В сіні, що біля Секлети?
Це щоб зараз, то виклали б
Вже до ранку в Інтернеті.
-А ти з Павлом на горищі
Кохалася аж до ранку!
Він тебе тоді покинув
І узяв руду Оксанку.
-А як ми в ставку купались?
Без нічого - зовсім голі!
Нам було, що показати,
Дякуючи мамі й долі.
Всі принади виставляли,
Хоч самі це добре знали,
Що у лозах, очеретах
Хлопці завжди підглядали.
А щоб в них були мобільні,
Чи оті… як їх … смартфони?
Доведи, що ти не гола
Там у тому телефоні!
-Пам’ятаєш, тебе п’яну
Аж на хутір занесло,
Це щоб зараз - на екрані
Бачило б усе село!
Он Олена согрішила,
Як була у кума Петі,
А сьогодні всі вже знають -
Прочитали в Інтернеті.
Ми грішили й не боялись
У дівоцтві тих законів,
Як же добре, що не було
В нас мобільних телефонів!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787510
Рубрика: Гумореска
дата надходження 15.04.2018
автор: Катерина Собова