Ми – різнодольні? Добре, що хоч так.
До безумовності поволі доростаєм.
А як блудили помисли вустами,
Шукався наймізерніший хоч знак!..
Я чую подих, серця мірний стук,
І вже від них – ясніє день прийдешній.
Настирно пнуться квітнути черешні,
Дірки́ латають спішно на мосту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787506
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2018
автор: Оксана Дністран