коли від землі до неба один лиш крок
і ти, оминаючи прірву, ідеш до сонця –
стають зрозумілими повені, безголосся…
життя – урок…
коли опускаєш крила, то лиш на мить,
щоб далі летіти мало стремління – сили б.
додай мені моці, мій досвітку, світе милий!...
…а світ – горить…
коли від роси до юги хвилина лиш –
стараєшся зрозуміти все «до» і «після».
залиш своє слово у вірші, у тихій пісні -
себе залиш...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787482
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.04.2018
автор: Леся Shmigelska