Вибач мене. Сірість днів
звабила душу в полон.
Ти не чекав дурних слів...
Та загасився вогонь.
Вибач мене за пінг-понг,
Хоч я не граю в слова.
Тяжко. Біжу марафон,
От лише прірва – без дна.
Вибач мене за сум’яття,
Вношу в твоє життя
Не щось схоже на свято,
Схожості цьому нема.
Перемовчи, мене переслухай,
Благаю тебе, перевчи!
Тільки не кидай мовчки!
Йдеш, то усе забери...
Вигорни з серця в торбу,
З душі до крихти теж,
Любов мою невтомну,
і хвилювання без меж.
Вибач мене, і давай
Вкотре прощатись між слів...
Благословлю тебе, знай.
Зможеш то – вибач мені.
Мудрість згоріла... була
лиш легковажність пуста...
Радість вона розп’яла...
Та... я не грала в слова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787461
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2018
автор: Яна Бім