Я не вмираю.... Я лише втікаю. Я не боюся, я просто не хочу відповідати. Моє світосприйняття - це чиясь філософія, а може і моє божевілля. Хочеш мене зрозуміти - не треба, бо я можу бути дияволом чи янголом, або просто психом!!! Ненавиджу зірки, вони сумні та красиві, а все красиве жорстоке, воно не вміє розуміти навіть банального.
Музика... Музика - це мабуть єдине вірне та справді прекрасне, що створила тварина під цікавою, але за змістом глупою назвою - людина. Я кожен день вбиваю у собі дещо справді миле та ніжне, бо цього потребує суспільство, я давно не посміхаюсь, мені це вже не потрібно... А що потрібно? Зима. Я ненавиджу літо - воно робить мене монстром, чому? Не розумію...БОЖЕ!!! Допоможи прожити ще годину, може дійсно помираю, нііііііііііі! Повинна, так, повинна ще існувати годину, обіцяла, Боже, це мабуть ніколи не скінчиться...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=78746
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.06.2008
автор: Стелла Моршинська