Ми дощ

                                 «Кохана,  ти  теж  очерет,  а  вкупі  ми  дощ…»
                                                                                                                               (Пауль  Целан)

Ми  –  це  вода,  
Що  падає  з  неба  шекспірівських  драм:
Розділяємось  на  краплини  
Прозорі,  як  день  навесні,
Такі  ж  невагомі  як  сон,  
В  якому  ти  в  гості  приходиш  до  мене.
Ми  –  це  весняна  гроза,
Що  пахне  квітами  сливи,
Що  стоять  і  чаклують  повітря  кімнати
В  порцеляновій  вазі  династії  Хань
З  синім  абстрактним  малюнком,
Який  малював  пензлем  із  шерсті  кота
Майстер  козлинобородий  
На  ймення  коротке,  дзвінке,  нетутешнє:
Майстер  Бо  –  китаєць-блукалець.  
А  може  ми  злива?  
Злива  травнева,  коли  відцвіла  Мей-хуа  –  
Квітка  китайська  –  біла,  як  спрага,
Як  вексель  на  дні  нескінченні,  що  будуть,
Що  прийдуть,  грядуть  неминуче
Тоді,  коли  хмари  зберемо  у  кошик
Як  чисту  білизну  збирає  мальована  праля.
Ми  –  це  дощисько  тропічний:
Теплий,  як  ніч  на  Сейшелах  
Під  пальмами  босих  монахів-рибалок:
Нірвана  дощу:  він  падає  з  Неба
На  Землю  (Інь-Ян).  І  ми  як  краплини
В  падінні.  У  вільному…  
Кохана,  ми  дощ  –  ми  краплини,
Що  виснуть  на  квітах,  ми  свіжість,
Ми  прозора  вода.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787328
Рубрика: Верлібр
дата надходження 13.04.2018
автор: Шон Маклех