А я сама весну краду у себе :
вчорашнім болем я оперезала небо,
самотньої в житті шукаю стежки,
ліщині почепила траурні сережки .
Та сонце заглядає в потемки душі,
і обціловує її пожухлі комиші .
Так ніжно колихає , мов дитинку
і стелить їй кульбабову перинку .
Розчісує промінням нерадиву долю,
яка ще й досі зойкає від болю.
Зігріта ласкою,душа моя світає !
Весна!Чи Бог мене до себе пригортає?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787073
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2018
автор: Ольга Струтинська