Ти правий: «мене, мене текел...»
І «упарсін»... давно, давно...
Давно агнець жертовний мекав,
І кров стікала, мов вино.
Уже підведені всі риски,
Підбиті підсумки колись.
Не вавілонська і не римська
Історія, та все ж збулись
Чиїсь бажання, плани, мрії
Вже кільканадцять тому літ,
Чужий врожай на полі зріє,
Він чийсь - такий примхливий світ.
А що тобі? І ти вже маєш
Те, що вготовано давно:
Свої плоди життя плекаєш-
Гіркі, солодкі - все одно
Не віддавай їх на заклання,
Не варте жертви каяття,
Чиєсь нездійснене кохання
Все ж не дорожче, ніж життя
*Мене, мене, текел, упарсін» *מְנֵא מְנֵא תְּקֵל וּפַרְסִין - арамейською мовою означає буквально «міна, міна, шекель та півміни») — напис на стіні, який було зроблено невидимою рукою під час бенкету вавилонського царя Валтасара. Це трактували, як «обчислено, обчислено, зважено та розділено» (з Вікіпедії)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786835
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2018
автор: Ulcus