десь на межі між тишею та криком,
десь на стежі з нівІдкіль в нікудИ,
снують жерці здичілі, звіроликі,
в слизьких єпитрахилях зі слюди...
обтягують колючим дротом вежі
і зманюють розбещених заблуд_
зігрітих полум’ям жертовної пожежі_
то буде перший_ вже не божий суд...
допоки ждуть хазяїнів лупатих
розбитих вщент порожніх шахівниць
пробиті днища будуть колупати
й ковтати попіл висохлих криниць...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786730
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.04.2018
автор: Ки Ба 1