я був собою, коли з Тобою
ділився радістю і журбою,
але в житті як на полі бою,
хтось мусить впасти після двобою.
Буду тихо лежати вниз головою,
кинувши зброю під самoю горою,
вмиюсь сльозою, нап'юся росою,
втомлене серце на дні заспокою.
Марно воно сподівалось весною
сміятись з Тобою під гуркіт прибою.
Дороги немає, глухою стіною
закриті шляхи, час іти стороною
німою ходою, не триматись рукою,
не торкатись щокою...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786701
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2018
автор: Europa_Park