Знала б молодість вчасно, як швидко мине,
То не втратила б жодну хвилину.
Не впустила жорстокість у серце своє,
Цінувала кохану людину.
В думах старість вертає в минулі літа,
Де ще молодість сповнена сили.
І якби все спочатку прожити змогла,
Багатьох помилок не зробила б.
Знала б молодість вчасно, що крім кольорів
Ще існують пастельні відтінки.
Не судила б завзято премудрості спів,
Золотої дійшла серединки.
Мала б молодість мудрість, а старість могла,
Протиріч не було б поміж ними.
У гармонії вдвох пролітали б літа,
Осягнувши найвищі вершини.
Має молодість - силу, а старість - знання.
В поєднанні вони є безцінні.
Хай сумісні надбання у вирі життя
Йдуть укупі в міцному сплетінні.
Знає молодість вчасно, що старість дана,
Щоб премудрості в неї навчиться.
Сива старість цінує, що йде не одна,
Що їй молодість в друзі дається.
Що вони нерозлучні, між ними лиш час,
Що стирає життєві картини.
Залишає лиш фото у профіль, анфас,
Тільки вчинки і справи людини.
Тільки б молодість знала, а старість могла...!
06. 04. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786264
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2018
автор: laura1