Я знаю ти не зрозумієш снів,
Я знаю ти не зрозумієш мрії
З тобою ми із різних мов світів
Уже зникають крапельки надії.
Уже зникають наші почуття
І пролітають роки і століття
Невже мине так все наше життя?
Лиш заглядає сонце в верховіття
Я не хочу забути твої сліди
Хочу все повернути, прошу не йди
Я без тебе загину серед пустель
І до тебе знов лину лечу між скель
Я знаю ти забув уже мене
Життя закрутить у коловороті,
Та почуття ніколи не мине
Хоч спогади давно у позолоті.
Я зірку цю тепер не відпущу,
Її руками ніжно пригортаю
Стою одна лиш посеред дощу,
Але тебе я все ж не забуваю.
І зів'яли вже квіти, що ти носив
Ми давно вже не діти, як ти просив,
Але ігри дорослі ще не для нас
Почекай лиш ще трохи настане час.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786098
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2018
автор: Кароліна Дар