Ніби звільнилась від каламуті і тягаря,
чи висповідалась найчеснішому отцю,
Ніби заміж вийшла за найгарнішого короля,
І виходити вистачило любові й терпцю.
І сни ніби бачила не пусті, а видющі,
Густа трава, поміж неї змії…
Завжди снилось те, що суще,
Хоч мріяти вона точно вміє.
Але точно знає, що морок ночі
Здоганяє її кожен день та хвилину,
Вона ховає руки, ховає очі,
І випльовує темне, бо ні в чому не винна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785920
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2018
автор: Eve