Розвидняється ніч,
В небуття віддаляються зорі.
Наливається радістю
Неба ранішня вись.
Гаснуть людські вогні,
Просторішають далі прозорі,
Кучерявиться світ -
Ніби хтось у сім'ї народивсь.
Я люблю ці хвилини
Споконвічного дива-світання,
Коли світло і тіні
Мов зливаються в срібну струну.
Полихне вітерець,
Як пречисте дитяче зітхання.
А розбуджений досвітком півень
Візьме ноту свою голосну.
Ніби інша земля,
Ніби інші стрічаються очі.
У звитяжну блакить
Білим цвітом летять голуби.
А внизу над водою
Вербиця косою-красою тріпоче,
Щоб лишити в Дніпрі
Недомріяні сни і листочки журби.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785799
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.04.2018
автор: Іван Демченко