Мій янголе, я дякую тобі,
Що ти не залишав мене ні разу,
Що не давав коритися журбі
І злом відповідати на образи.
Коли з’являлись сльози на очах,
Знаходив несподівано розраду
І зупиняв, як обривався шлях,
Не раз у бездну падати завадив.
Завжди знайомив з кращими людьми,
Які в житті опорою ставали,
І навіть серед лютої зими
Теплом душі без міри зігрівали.
Я відчувала дотик твоїх крил
І поринала мріями у небо.
Ти всі, що треба двері відчинив,
І ті закрив, які мені не треба.
Допомагав піднятися з колін,
Коли проблеми тягарем схиляли.
Мій янголе, земний тобі уклін,
З тобою я всі труднощі здолала.
Тримаю в серці світлі почуття,
Добра, краси, гармонії, любові
До праці, до людей і до життя,
Йду стежкою до істини святої.
Хтось каже «нещаслива, бо одна,
Ще досі не дружина і не мати».
Я вірю, зацвіте моя весна
І серце буде навзаєм кохати.
Я сильна, я усе переживу,
Хоч дав Господь важку жіночу долю.
Мій янголе, лиш про одне молю,
Не відвернися, будь завжди зі мною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785751
Рубрика: Присвячення
дата надходження 02.04.2018
автор: Світлана Вітер