Я у полі вітром станцюю,
Я у лісі пронесусь гуком сича,
Але рибою я не загостюю
У водах стрімких Славутича.
Заспіваю радісно в небі,
Руки/крила розкину до обрію,
І спадуть із мене усі халепи –
Співаю рідною мовою.
Пролетять повз мене згадки щасливі
Феєрверком нездійснених мрій,
Адже були вони дійсно красиві,
Просто їх розкидав буревій.
Але замість них і виникли інші
Карколомні, звичні кульбіти життя,
От чому мрії мої такі пишні –
Чекаю в країну Офір вороття.
30.03.2018
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785220
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.03.2018
автор: Левчишин Віктор