Боже Милосердний, прихилися до мене. Я мандрую до тебе
через усе своє життя, тебе прагне душа моя, прагне твоєї Любові.
Усі ми створені на образ і подобу твою, усі з"явилися на світ по
твоїй святій волі. І кожен з нас буде покликаний у свій час стати
перед твоїм Обличчям, обличчям Вічности.
Ти є Любов. І ми у ній перебуваємо з часу створення. Але
на протязі життя втрачаємо її, перебуваючи у темряві гріха, пере-
даючи його із покоління в покоління.
Господи, Єдинородний Сину і Слово Боже сповідаюсь тобі
у гріху нелюбові. Втрачена любов. Ненависть, ворожнеча, злоба
і непрощення заполонили душі наші. Ми не можемо простити і не
простимо, коли не буде каяття. Не має каяття - не буде прощення.
Бідна душа, що так прагне каяття. Тому просимо тебе, Господи,
за тих, хто затьмарений смертним гріхом. Пролий і на них своє
Світло, виведи їх із блуду, темряви і омани, у яку втягнув їх цей
світ і вони уже не знають як чинити мають. Дай пізнати себе і свою
Любов.
Прости нам, Господи! Звільни наші душі від тягаря пристрас-
тей і солодкого гріха. Прости усім, хто до тебе із глибини свого серця
взиває " Согрішив я, Господи, согрішив. Тому з покаянням до тебе я
прибігаю. Глянь на душу, яка благає прощення, полегши страждання.
Гріх мучить і не має спокою, тому іду на зустріч з тобою. Взиваю,
благаю про прощення. Помилуй і прости, бо уже не має сил тягар
того життя нести. Облегши страждання, на тебе одне сподівання."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785160
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2018
автор: яся