18. 03. 2018.

З  прадавніх  літ,  від  Єви  і  Адама,
У  кожного  своя  життєва  драма.
І  в  України  теж  своя  є  доля,
Та  найсвятіш  для  неї  правда  й  воля.
Мільйони  жертв  уже.  Із  цим  як  жити?
Не  лізти  на  рожен  –  лише  тужити?
Три  голоди…  Майдани,  війни  мали,
Та  волі  дух  зростав,  хоча  й  помалу!
Сьогодні  знову  Раша  у  порозі,
І  влада  заважає  нам  в  дорозі:
Про  нас  вона  не  дбає  –  лиш  про  себе.
Душа  кипить  щораз  і  молить  небо:
В  Майдану  вкрала  владу  –
Сьогодні  дві  машини…
Та  це  ж  тотальна  зрада…  
Народ  куди  пошили?
І  хто  керує  нами,
Про  це  відомо  людям?
Держава  вже  на  зламі,
Добра  ж  уже  не  буде!
Хіба  не  є  це  дикість  –
Народу  свому  -  пута!
Огидні  навіть  пики.
Чи  можна  це  забути?
Тоді  царює  влада,  
Як  має  вірних  служок.
Народ  ляга  під  «Гради»,
А  влада...  краде  дружно!
17.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784995
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.03.2018
автор: Ганна Верес