Впало небо волошками в жито…

Впало  небо  волошками  в  жито,
На  поля  синевою  лягло
І  травневими  грозами  змито,
Що  раніше  в  степу  відцвіло.

Відбуяли  біляві  нарциси,
Від  кульбабок  розвіявся  пух
І  до  сонця  з  хлібів  піднялися
Сині  очі  близняток-подруг.

Із  цвітучими  злаками  поряд,
Квіти  пізньої  зовсім  весни,
Бірюзою  безкрайнього  моря
Розцвітають  надовго  вони.

Їм  лугів  різнотравних  не  треба,
Їм  миліше  між  юних  хлібів
З  колосками  здійматися  в  небо,
Коли  цвіт  ранніх  трав  облетів.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784635
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2018
автор: Леонід Луговий