Рве громовиця небо.
Зливи благає місто.
В жертву принести треба
Ніжну блакить намиста!
Хай намистинки сиплять-
Потім колись зберемо?
Бачиш - птах білий квилить
Пісню журливу лемок.
Бачиш – он десь стріляють
В небо, та не салюти.
Хто ж ту блакить збирає?
Має хтось так гукнути:
"Досі нитки вже рвати
Жорстко і невблаганно!"
Бачиш - он знову мати
В жертву несе гердани...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784513
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 26.03.2018
автор: Мара Рута