Білі квіти.

Нікому  не  потрібні  і  самотні.
Ці  білі  квіти  в  мертвому  дворі.
Хатина  похилилася  від  вітру.
Дерева  не  обрізані.Старі.

Колись  тут  люди  жили  і  садили.
Ці  білі  квіти  у  своїм  саду.
Та  мов  лелеки  діти  розлетілись.
Мов  спомин  білі  квіти  в  квітнику.

Не  повернулись  діти.Крила  обламали.
І  стали  жити  в  місті  без  жури.
Батьки  старенькі  довго  виглядали.
Чекали  чи  повернуться  вони.

Не  дочекались.Тихо  повмирали.
І  заросла  садиба  бур"яном.
Криниця  почорніла  і  відерце
маленьке,ще  з  дитинства,під  вікном.

Нікому  не  потрібні  і  самотні.
Ці  білі  квіти  в  мертвому  саду.
Їх  бур"яни  немов  кліщами  душать.
Вони  ж  чекають  теплого  дощу.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784481
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2018
автор: кацмазонка