Коли весною небо закурличе
Й з долоньок сонця зійде первоцвіт,
Мене до себе квітка ця покличе,
І я пірну у казки дивосвіт.
Мене обійме там краса весняна,
Скупають роси тіло молоде,
І почуття, до цього ще не знане,
У даль мене у синю поведе.
Зустріну там я тишу вечорову
І ранок, і вітрів прудких танок,
З фіалкового озера в діброві
Я квіточку весні вплету в вінок.
Кульбабову пушинку привітаю
І поспішу метелика догнать…
Краса ця неземна, мабуть, свята є –
Їй тільки мир потрібен – не війна.
28.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784401
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.03.2018
автор: Ганна Верес