Всі, хто був, а також пан Жермон,
що увійшов при останніх словах.
ВСІ
Підлість небачену
ти учиняєш
і серце вразливе
цим розбиваєш!
Жінки нещасної
кривдник негідний,
йди звідси зараз же –
цей гнів набрид.
Йди, йди, йди, йди, йди, йди!
Цей гнів набрид.
Жінки нещасної
кривдник негідний,
йди звідси зараз же –
цей гнів набрид.
Цей гнів набрид, цей гнів набрид.
Цей гнів набрид, цей гнів набрид.
Цей гнів набрид, цей гнів набрид.
Цей гнів набрид, цей гнів набрид.
Цей гнів набрид, цей гнів набрид.
ЖЕРМОН
(емоційно, з гідністю)
Зневагу гідну собі бажає,
хто в гніві жінку так ображає.
Де син мій любий? Не бачу сина,
Альфреде, бо провина
твоя велика. Так!
Де син мій любий? Не бачу сина
В тобі, Альфреде – бо провина
твоя велика. Провина, так!
АЛЬФРЕД
(до себе)
Ах, так!.. Що скоїв! В душі жахливо!
Думки ревниві, любов зрадлива
терзають серце, туманять розум.
Її прощення я не знайду.
Хотів би кинуть, але не можу!
Це злість штовхнула на річ негожу!
Тепер для гніву я дав свободу
і, нещасливий, в печалі йду.
Що скоїв!
Біда! Біда!
Що скоїв! В душі жахливо!
Її прощення я не знайду.
Біда! Що скоїв! В душі лиш жах!
Біда! Що скоїв! В душі лиш жах!
Біда! Що скоїв! В душі лиш жах!
Думки ревниві, любов пройшла.
Біда! Що скоїв! В душі жахливо!
Думки ревниві, любов зрадлива
терзають серце, туманять розум.
Її прощення я не знайду.
Хотів би кинуть, але не можу!
Це злість штовхнула на річ негожу!
Тепер для гніву я дав свободу
і, нещасливий, в печалі йду.
В печалі йду, в печалі йду.
Тепер для гніву я дав свободу.
В печалі йду, в печалі йду.
Хотів би кинуть, але не можу!
Це злість штовхнула на річ негожу!
Тепер для гніву я дав свободу
і, нещасливий, в печалі йду.
В печалі йду, в печалі йду.
Тепер для гніву я дав свободу.
В печалі йду, в печалі йду.
І, нещасливий, в печалі йду.
В печалі йду, в печалі йду,
в печалі йду.
І, нещасливий, в печалі йду.
В печалі йду, в печалі йду,
в печалі йду.
Ах, так!.. Що скоїв! В душі жахливо!
Її прощення я не знайду.
ВСІ
(до Віолетти)
Ах, що за муки! Та кинь ти свій жаль!
Ми розділяєм всю твою печаль.
Надійні друзі тебі поможуть,
тож витри сльози, що так течуть.
(ВСІ – ФЛОРА)
Ах, що за муки! Та кинь ти свій жаль!
Ми розділяєм всю твою печаль.
Надійні друзі тебі поможуть,
тож витри сльози, що так течуть.
Що за муки твій жаль!
Що за муки твій жаль!
Що за муки твій жаль!
Надійні друзі...
Тож витри сльози, що так течуть,
тож витри сльози, що так течуть,
тож витри сльози, що так течуть.
Що так течуть.
Тож витри сльози, що так течуть,
тож витри сльози, що так течуть.
Що так течуть.
Ах, печаль.
Ми розділяєм всю твою печаль.
Ах, печаль.
Ми розділяєм всю твою печаль.
Печаль, печаль.
(ВСІ – ҐАСТОН)
Ах, що за муки! Та кинь ти свій жаль!
Ми розділяєм всю твою печаль.
Надійні друзі тебі поможуть,
тож витри сльози, що так течуть.
Що за муки твій жаль!
Що за муки твій жаль!
Що за муки твій жаль!
Надійні друзі...
Тож витри сльози, що так течуть,
тож витри сльози, що так течуть,
тож витри сльози, що так течуть.
Що так течуть.
Тож витри сльози, що так течуть,
тож витри сльози, що так течуть.
Що так течуть.
Так! Тож витри сльози, що так течуть.
Твою печаль.
Ми розділяєм всю печаль.
Так! Тож витри сльози, що так течуть.
Твою печаль.
Ми розділяєм всю печаль.
Печаль, печаль.
(ВСІ – ЛІКАР І МАРКІЗ)
Ах, що за муки! Та кинь ти свій жаль!
Ми розділяєм всю твою печаль.
Надійні друзі тебі поможуть,
тож витри сльози, що так течуть.
Що за муки твій жаль!
Що за муки твій жаль!
Що за муки твій жаль!
Надійні друзі...
Тож витри сльози, що так течуть.
Ах, що за муки! Та кинь ти свій жаль цей!
Ми розділяєм всю твою печаль цю.
Надійні друзі тебі поможуть,
тож витри сльози, що так течуть.
Надійні друзі тебі поможуть,
тож витри сльози, що так течуть.
Ах, що за муки! Та кинь ти свій жаль цей!
Ми розділяєм всю твою печаль цю.
Надійні друзі тебі поможуть,
тож витри сльози, що так течуть.
Надійні друзі тебі поможуть,
тож витри сльози, що так течуть.
Так! Тож витри сльози, що так течуть.
Печаль, печаль.
Ми розділяєм всю твою печаль.
Так! Тож витри сльози, що так течуть.
Печаль, печаль.
Ми розділяєм всю твою печаль.
Тож витри сльози, що так течуть.
(ВСІ – СОПРАНО)
Ах, що за муки! Та кинь ти свій жаль!
Ми розділяєм всю твою печаль.
Надійні друзі тебі поможуть,
тож витри сльози, що так течуть.
Що за муки твій жаль!
Що за муки твій жаль!
Що за муки твій жаль!
Тож витри сльози, що так течуть.
Ах, так! Надійні друзі...
Ах, так! Надійні друзі...
Тож витри сльози, що так течуть.
Що так течуть, що так течуть.
Ах, так! Надійні друзі...
Ах, так! Надійні друзі...
Тож витри сльози, що так течуть.
Що так течуть, що так течуть.
Ах, печаль. Ах, печаль.
Печаль, печаль.
(ВСІ – ТЕНОРИ)
Ах, що за муки! Та кинь ти свій жаль!
Ми розділяєм всю твою печаль.
Надійні друзі тебі поможуть,
тож витри сльози, що так течуть.
Що за муки твій жаль!
Що за муки твій жаль!
Що за муки твій жаль!
Тож витри сльози, що так течуть.
Ах, так! Надійні друзі...
Ах, так! Надійні друзі...
Тож витри сльози, що так течуть.
Тож витри сльози.
Ах, так! Надійні друзі...
Ах, так! Надійні друзі...
Тож витри сльози, що так течуть.
Тож витри сльози.
Так! Тож витри сльози, що так течуть.
Так! Тож витри сльози, що так течуть.
Печаль, печаль.
(ВСІ – БАСИ)
Ах, що за муки! Та кинь ти свій жаль!
Ми розділяєм всю твою печаль.
Надійні друзі тебі поможуть,
тож витри сльози, що так течуть.
Що за муки твій жаль!
Що за муки твій жаль!
Що за муки твій жаль!
Тож витри сльози, що так течуть.
Ах, так! Надійні друзі...
Ах, так! Надійні друзі...
Тож витри сльози, що так течуть.
Тож витри сльози, що так течуть.
Ах, так! Надійні друзі...
Ах, так! Надійні друзі...
Тож витри сльози, що так течуть.
Тож витри сльози, що так течуть.
Так! Тож витри сльози, що так течуть.
Так! Тож витри сльози, що так течуть.
Печаль, печаль.
ЖЕРМОН
(до себе)
Я лиш єдиний між ними знаю,
яку шляхетність її серце має,
його як любить, йому є вірна,
та хоч це й тяжко, я не скажу!
Його як любить, йому є вірна,
та хоч це й тяжко, та хоч це й тяжко,
я не скажу!
Його як любить, йому є вірна, вірна є,
та хоч це й тяжко, я не скажу!
Хоч тяжко це, хоч тяжко це – мовчу.
Та хоч це й тяжко, хоч тяжко це –
я не скажу!
Його як любить, і вірна є, вірна є,
та хоч це й тяжко, я не скажу!
Хоч тяжко це, хоч тяжко це – мовчу.
Та хоч це й тяжко, хоч тяжко це –
я не скажу!
Знаю – любить, так, любить і вірна є,
і вірна є.
Хоч тяжко це – я не скажу!
Знаю – любить, так, любить і вірна є,
і вірна є.
Хоч тяжко це – я не скажу!
Я не скажу!
БАРОН
(тихо до Альфреда)
Цій жінці (жінці) вільній
(цій жінці вільній) образа люта –
для нас огидна, її забути
я вже не зможу, щоб повалити
(щоб повалити)
гординю Вашу, я час знайду.
Щоб повалити
гординю Вашу я час знайду.
На гординю Вашу,
гординю Вашу я час знайду.
Цій жінці вільній образа це люта –
для нас так огидна, її забути
уже я не зможу – щоб повалити
гординю цю Вашу я час знайду.
Щоб повалити
гординю Вашу я час знайду.
Щоб повалити
гординю Вашу я час знайду.
Цій жінці вільній образа ця люта –
для нас так огидна, її забути
уже я не зможу – щоб повалити
гординю цю Вашу я час знайду.
Щоб повалити
гординю Вашу я час знайду.
Щоб повалити
гординю Вашу я час знайду.
На гординю цю Вашу я час знайду.
Я час знайду, я час знайду,
я час знайду.
На гординю цю Вашу я час знайду.
Я час знайду, я час знайду,
я час знайду.
Гордині цій Вашій я час знайду!
ВІОЛЕТТА
(слабким голосом, з болем)
(оговтуючись)
Альфреде, любий, у цьому серці
не зміг побачить ти моє кохання,
і ти не знаєш про ті страждання,
які зневага твоя принесла!
Та час той буде, коли узнаєш,
як я любила тебе без краю;
хай Бог врятує тебе від муки.
(хай врятує, хай врятує,
хай врятує Бог від мук)
Ах, хоч смерть вже близько – я люблю (я люблю).
Хай врятує Бог тебе від мук.
Смерть вже близько – тебе люблю.
Ах, смерть уже близько, смерть вже близько – я люблю, я люблю.
Хай врятує Бог – врятує від мук.
Смерть вже близько – та я люблю.
Ах, смерть уже близько, смерть вже близько –
я люблю, я люблю. Ах, я люблю.
Вже близько смерть – тебе люблю.
Тебе люблю. Ах, я люблю.
Вже близько смерть – тебе люблю.
Тебе люблю, тебе люблю.
(Пан Жермон, виходячи, веде з собою сина. Барон іде услід.
Лікар і Флора виводять Віолетту в іншу кімнату.
Решта гостей розходиться.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784376
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 25.03.2018
автор: Валерій Яковчук