Понад рідним дахом, над знайомим полем
Дмуть і дмуть нещадно нищівні вітри.
Закипають груди кривдою і болем.
Господи! Зненависть із сердець зітри!
Дай нам, Боже, глузду, дай терпіння й сили
Гідно пережити непрості часи.
Щоб незване лихо долю не скосило,
Не давай у руки лихові коси!
Вбережи нас, Боже, від ганьби і скрути,
Зупини навалу чорної біди.
Дай же коло гніву й люті розімкнути
І по власній стежці врешті решт піти!
Будемо ж любити, що у спадок дано,
Цінувати вдячно кожну світлу мить.
Хай не буде місця підлості й обману.
Хай лише грозою небо гримотить.
Ми ж усі в цім світі люди, просто люди.
Хто собі бажає горя і незгод?
Хочу вірить: щастя а нашім домі буде,
Мирна Україна ще сягне висот.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784236
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2018
автор: Ірина Васильківська