Мільйон дівчат. Усі без імені.
Безликі «сонечка» і «зайчики».
Заходять в двері привідчинені,
А зранку їх проводиш байдуже.
Бо лялька з зламаною долею
Вже не годиться для забави.
Була і я так обезволена
Ефектністю моновистави.
Слова-слова струмком котилися,
Поїли медом слух дівочий,
І в ширині плечей ховалися
Щасливі від кохання очі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783880
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2018
автор: Театралка