Був просто день . І зустріч ця була
В якомусь ennoнадцятому році.
А у морозі вишня розціла.
Яка цвіте можливо десь і досі.
Ти обіцяв кохати до суда
Самого Бога... Що ж, таке буває.
Селом десь чути, ніби коляда
У весну зараз вкотре зазирає.
Дощ розчинив сумні усі думки
Мої колись, що будуть не про тебе.
Ти знає, як втечуть мої роки?
Згадаєш, як я буду вже не небі.
І про кохання нагадає лебідь...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783874
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2018
автор: Відочка Вансель