Важко говорити,важко усвідомить,
Він був завжди з нами,а тепер нема...
Лагідний,як сонце і поет чудовий,
І родина плаче,й Долинщина уся...
Все у цьому світі він робив чудово,
Сповнений любові,світла і добра,
Щирий і привітний...Його кожне слово
Додавало людям ніжності й тепла...
Та смерть невблаганна його в нас забрала,-
У світ невідомий,в море темноти,
І зима притихла,й весна не настала,
І сонце моргало сумно з висоти...
Він любив дивитись на сум і порошу
На листя осіннє,й снігову зиму,
Ніс важку й прекрасну віршовану ношу,
І питав себе сам: "А чи донесу?"
Ношу ту примхливу не ховав у шати,
Сіяв її світом промінням своїм,-
Бо любить поезію - значить сповідати,
Гріхи перед світом і перед людьми...
Та житиме вічно його мрія й слово,
Хвилювати буде душі і серця,
І набуде сили воно знову й знову,
І його звучанню не буде кінця...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783825
Рубрика: Присвячення
дата надходження 22.03.2018
автор: геометрія