А подумки я все ж тебе кохаю,
А подумки я все ж тебе люблю,
Із трепетом серденько завмирає
Коли світлину бачу я твою.
Мов зіроньки твоі кохана очі,
Трояндово-медовіі уста,
Без тебе вже не милі дні і ночі,
І в серце поселилась пустота.
Чому Господь нам посилає зими,
І снігом скроні наші серебрить,
Закохані серця стають чужими,
Коли ще в серці полум"я горить.
Навіщо образ твій мене бентежить,
З грудей моє серденько рветься знов,
Коли давно ти іншому належиш,
І марно сподіватись на любов.
Ну що ж, нам бути разом не судилось,
Нас в різні боки доля розвела,
Ми просто друзями на все життя лишились,
Бажаю, щоб щаслива ти була.
Коли весною, місячноі ночі,
Почуєш ніжну пісню солов"я,
Гони від себе біль і розпач,
Згадай що в світі є ще я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783551
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2018
автор: Амадей