Ну не треба на нещасну
Долю нарікати
Треба лише вміти щастя
В житті помічати.
От скажіть хіба не щастя
Що ми ще живі є,
Ще щось маєм трохи їсти,
І сміятись вмієм?
Чи не щастя, коли лікар
Приписав вам ліки,
Й вони хоч не помогли,
Та не вснув навіки?
А чи нам не пощастило
Капітально, братці,
Що в нас газ лише по 7,
А не по сімнадцять?
Що колеса не відпали
Й не дістав струс мозгу,
Як заїхав на машині
На нашу дорогу?
Чи не щастя як з роботи
Прийшов швидше трішки
І не застав жінку з кумом
У своєму ліжку?
Як якоїсь ковбаси
Стлумив кусень грубий
І ніщо не заболіло,
І не врізав дуба?
Це ж є щастя, як на сцені
Ти людям співаєш,
Й вони за це аплодують,
А не чимсь кидають.
І такого щастя в нас
Насправді багато,
Лише треба научитись
Його помічати.
Бо найбільше в світі щастя
Й найцінніше диво,
Коли ти себе умієш
Вважати щасливим.
21.3.2018.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783424
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2018
автор: тарпик