...де сплетіння трубкових струн
у безодні глухонімій
руйнівними стихіями
крутиться куб на осі,
що квітковим стеблом
напружено гнеться,
дрижить,
прогинається в різні боки,
напрями
і краї.
пружинне,
тримає квіткове стебло на собі
шаленно розкручений куб,
вже у кольорі швидкості став який
прозоробілою хмарою шапки кульбаби,
створена що із найкрихітніших кубів
щільно стиснених часом у безчасі -
там осторонь сторони світу,
на чатах - непотрібом флюгера
спогадів
загадок літ у літах.
спурхують деколи ті
найкрихітніші куби
з шапки білопрозорої
і злітаються знов
парашутиками у куб
обважнілими змістом
і беззмістовністю літ у літах.
а поміж спогадів і небилиць -
посміх правди із кривдою у бутті,
повне по самі вінця
сарказмом,
іронією жалю,
стихіями болю,
убивств і воєн,
знищенями і відтворень -
самотою руйнації долі...
крутиться куб сиреною дзиги
у безвість
громоподібно
сполохом в омахах білопрозорих...
хмара шапка кульбаби
хитається на стеблі у стогнанні
і реквієм сумнопечальний
лунає органний
лунами лун
і відзеркалень
в сплетінні
трубкових
струн...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783174
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 19.03.2018
автор: Ем Скитаній