Думки обліплюють голову,
Мов надокучливі мухи,
Проте я не солодка:
Від надмірної гіркоти
Втрачаю те, що здобула.
Та згадую, надто часто згадую,
Але вже без відчуттів.
Бувають люди, після яких
Лишається відчуття
Пережитої війни.
Вдячність злягається з жахом,
І я зву це теперішнім.
А якими були ми?
Чи є наш прообраз
У матеріальному світі?
Нещодавно cпіткнулася об допис
Про японську гравюру
Із зображенням жінки,
Яка відрізає частину кімоно,
Щоб не розбудити кота,
Що спав там.
Хто з нас та жінка?
Хто кіт?
Хто цупке кімоно?
Та кожен був тонким ножем,
Що відітнув частину.
А кіт усе одно прокинувся
Від звуку відрізання тканини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783046
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2018
автор: Олена Ганько