Чому я хочу стати журналістом?

Прекрасна  професія  −  журналіст.  Чому  я  її  обрав?  Насамперед  тому,  що  ще  змалку  хотів  бути  активним  учасником  усіх  подій,  що  відбуваються  у  нашій  країні,  мріяв  здобути  ту  професію,  яка  б  мені  подобалася,  яка  б  приносила  не  тільки  матеріальне  задоволення,  але  й  моральне.  Журналіст  -  це  той  самий  письменник,  адже  він  повинен  написати  та  заінтригувати  читача.  Тут  доречно  згадати  вислів  Артура  Сульцбергера:  «Ми,  журналісти,  говоримо  публіці,  куди  стрибнула  кішка.  Далі  публіка  вже  сама  займається  кішкою».  
Я  бачу  особливість  навчання  цієї  професії  у  тому,  що  перед  студентами  відчиняються  двері  у  світ  пізнання,  виробляються  уміння  обґрунтовувати  і  запам’ятовувати.  Отримавши  цей  фах,  можна  проявляти  свої  творчі  здібності  і  таланти  у  різних  галузях,  тому  що,  здобувши  необхідні  знання,  можна  працювати  і  кореспондентом,  і  репортером,  і  політичним  оглядачем  і  т.ін.  Вважаю,  що  якщо  людина  хоче  змінити  світ,  то  їй  необхідно  закінчити  саме  журфак,  тим  більше,  коли  відчуває  своє  у  тому  покликання.  
Ольга  Фреймут,  Катерина  Осадча,  Павло  Шеремет  −  особистості,  які  віднайшли  себе  у  цій  важливій  професії—журналістиці.  Зараз  вони  найпомітніші  постаті  навіть  у  світовому  рейтингу.  
Не  думаю,  що  стати  журналістом  легко,  адже  це  тяжкий  процес,  постійно  треба  навчатися,  вивчати  мови,  дізнаватися  про  нове  в  країні  і  у  світі.  Для  мене  це  цікаво,  тож  я  зробив  невеличке  опитування  серед  учнів  моєї  школи,  чи  хотіли  б  вони  стати  журналістами.  Маємо  такі  результати:  із  34  учнів  15  висловилися  «за».  
Вважаю,  що  зараз  багато  журналістів  у  нашій  країні  досить  стандартно  пишуть  статті:  матеріал,  інформація,  цифри.  Іноді  це  стомлює,  бо  хочеш  різноманіття,  нового.  Так,  головне  для  журналіста  доступно  пояснити  читачеві  про  події,  але  треба  стати  ближчим  до  людей,  доносити  свої  думки,  свої  пропозиції.  
Іноді  мене  запитують:  «Ти  справді  хочеш  стати  журналістом?».  Моя  відповідь:  «так».  Знаю,  буде  тяжко,  наприклад,  працювати  з  шостої  ранку  до  пів  другої  ночі,  протистояти  у  боротьбі  за  справедливість.  Сьогодні  21  століття,  але  ми  не  маємо  повної  свободи  слова,  люди  бояться.  Хочеться  закликати:  та  чого  ж  ви  боїтеся,  люди?  Говоріть  і  творіть,  бо  без  вас  ми  не  зробимо  свою  країну  такою,  якою  хочемо  бачити!  Бо  без  вас,  люди,  ми  ніхто!  Тільки  з  власними  силами  ми  збудуємо  європейську  державу!  
Українці  завжди  боялися  говорити,  терпіли,  мовчали,  але  наш  час  настав.  Я  не  закликаю  до  бунтів  чи  повстань,  я  закликаю  дати  Слову  свободу.  Такий  крок  принесе  тільки  користь,  давайте  будемо  разом  творити  нашу  історію  аb  imo  pectore.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783035
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2018
автор: Левський