Як часто світ чекає сходу сонця?
Безмежне небо, сяє в темноті.
Яскраве сяйво проникає у віконце,
А місяць плаває у повній чорноті.
Багато хто, закриє сонні очі,
Чимало тих, хто досі ще не спить.
Такі чарівні завжди ночі,
Годинник десь на стінці цокотить.
Холодна мить, окутала усе довкола,
Від тиші, розум починає говорить.
Нехай берізка, виглядає наче квола,
Природа все у змозі підкорить!
До ранку, залишилось мало часу,
Настане знову, нескінченна боротьба.
Як можна, не побачити зірок окрасу?!
Краса пройде! І буде інша вже доба!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782712
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.03.2018
автор: Пальячи