бо зброя майже не лишає шансів_
герой ліричний скиглить про пощаду,
один з тих недоречних резонансів
на тлі щербатого готичного фасаду…
доволі схематично грали ролі,
періодично проривали межі,
тремтіли пораз-раз орбіти колій,
вертали в остогидлу обережність…
поблідлу вроду вжалив хижим оком,
та ненароком обплела в тенета,
чи витиме на повний місяць вовком,
зборовши опір хитрого аскета…
монета на ребрі_ сюжет на зламі_
той тет-а-тет розтягнутий, що гума,
на шпилях крякчуть чорні оріґамі,
спотворюючи плин радіошуму…
бо зброя майже не лишає шансів_
ті самі чакри вкотре б’ють на сполох_
немає зайвого в правічному балансі
рве вітер граючись одеж смолистий мотлох…
емоції потроху вигорають
і кожен вже холодну воду студить,
тотожні відстані до пекла і до раю
хто в бік який_ сліпий най жереб судить…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782465
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.03.2018
автор: Ки Ба 1