Мчить автобус в серце Прикарпаття.
Ріже кілометри, струшує озон.
Нас стрічає ліс в зеленім платті
Й мимо пробігає у блакитний сон.
Розганяють хмариська смереки,
Чистим кришталем виблискують річки.
Сонце близько… небо так далеко
Й жовті на асфальт натрушує стрічки.
Дивовижний, фантастичний краю,
П’янкий від трав гарячого ромену!
З мавками ми трішки поблукаєм
Оксамитом нового гобелену.
Може, стрінем білі едельвейси,
Диму нап’ємося у далеких гір,
Пригадаєм Довбуша Олексу,
Вишиємо в згадках ще один узір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781711
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 12.03.2018
автор: Valentyna_S