В твоїй землі, в твоїм коханні,
як дзвін,
луна твій шепіт,
і тихі пальчики твої
покірно душу мою ліплять.
А доторк рук твоїх
є таємничий,
неначе стогін.
Переживаю кожну мить,
о як болить це - по живому.
Я підкоряюсь ворожбі,
колись я оживу і встану
й колишнє серце у собі,
напевно, чути перестану.
І живучи тобою, живучи твоім,
воно покірно буде битись,
допоки суттю,
під ним
те попереднє оголиться...
Владимир Цыбин.
В твоей земле, в твоей любви,
как колокол,
звучит твой лепет,
и пальцы тихие твои
покорно душу мою лепят.
Прикосновенье рук твоих
таинственно,
подобно стону.
Я постигаю каждый миг,
как это больно - по живому.
И, подчиняясь воробей,
однажды я очнусь, восстану
и сердце прежнее в себе,
наверно, слышать перестану.
Живя тобой, живя твоим,
оно покорно будет биться,
покуда сутью всей
под ним
то прежнее не обнаружится...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781657
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 11.03.2018
автор: М.С.