Боїшся, що мене не стане раптом?
Отак - звичайний ранок, та без мене,
Ніхто й не здивувався б з того факту,
Лиш ти один... банальна мізансцена...
Чого б тобі в житті не вистачало?
Все, як в людей - постеля і сніданок,
Хазяйський двір, вудіння на причалі
І з кумом анекдоти про панянок...
А-а-а.... ночі, ночі довгі та порожні
І телефон, і месенджер без слова,
І кожен звук, мов ніж, що рухом з ножен
Шаткує мозок на дрібну полову.
Боїшся, що мене не стане раптом?
Не бійся, то не страшно, то природно.
Моя любов - для тебе вже занадто.
Змирись - нема мене. Вже відсьогодні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781442
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2018
автор: Ulcus