Малий Тарас

Народився  наш  Тарасик  
У  селі  глухому.
Працювала  вся  родина
На  полі  чужому.

Хоча  бідна  була  хата
Та  батько  рідненький.
Важка  праця,  злидні  кляті
Й  дітей  багатенько.  

Ще  маленьким  пішов  в  найми
На  хліб  заробляти.
Штаненята  взявши  в  займи,
Вівці  випасати.  

На  сопілці  собі  грає,  
Малює  дитина,
Та  про  те  вже  добре  знає,  
Що  він  -  сиротина.  

Ніхто  його  не  жаліє  -
Доленька  проклята.  
Тільки  сестра  приголубить  
Й  поцілує  брата.  

Та  до  себе  пригортає
Дитину  малую,
Й  тихесенько  зажурилась
Про  долю  лихую.  

Було  б  добре,  щоб  не  було  
Паничів  багатих,
Тоді  б  горе  все  минуло
Й  кріпацтво  прокляте.  

Сестру  слухає  Тарасик
І  де  було  знати,  
Що  писатиме  Кобзарик,
Що  піде  в  солдати.

Що  життя  своє  присвятить
Боротьбі  за  волю,
Птахом  в  небо  відлетить  -
Така  його  доля.

Його  люди  не  забудуть,  
Будуть  шанувати,
Із  вдячністю  в  усім  світі
Кобзаря  читати.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781198
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2018
автор: Ольга Калина