не переймайся, люба,
криниця світу глибшає
і синіми очима продовжує дивитись в небо
у череві її – каміння, сльози, хліб
і дихає вона, хоча й несміло
дощами повниться, струмками нових сонць
і догриза підкову кинуту на щастя
і скільки б не носили людські серця пісок
засипати їй очі поки ще день і ніч –
не вдасться
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781131
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.03.2018
автор: Радомір