Ось настав час, коли місяць завмирає,
Коли темрява спиняється та розум засина.
Душа блукає всюди та межі колихає :
Засинає смуток, заспокоюється вина.
Опиняється у лісі, де берези шепочуть,
Де поля простягаються до невидимих обріїв,
Де мальви схиляються, і пташки тріпочуть,
Де келих щастя наповнюється до країв.
А вона - ще десь йде, усе минаючи,
Поспіхом випиваючи з келиха до дна.
На перетині світів сидить, чекаючи :
Заходить сонце, змовкає навіть трава.
Знову настала ніч, а місяць завмер.
Темрява повільно свої діла вершить.
І душа блукає всюди, та усвідомлює тепер :
Просипається лиш вона, а біда - не спить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781106
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2018
автор: Vlad M