[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=g8mah0n7kyA[/youtube]
Коли на вечір ляже втома,
Земля повіки закрива.
Тоді приходить й мить знайома:
Це хвиля згадок наплива.
Не зніме чай нудьгу вечірню,
Ні муркотіння і кота.
Самотність поряд, дуже пильно
У мої очі загляда.
Чомусь душі усе немиле,
Щось серцю смутку додає.
Колись бажання, те, стокриле,
Вже полином тепер цвіте.
Знайду тут вихід: друзів фото..
Запрошу в гості їх усіх.
Влаштую з ними вечір- свято.
Вже чую їх веселий сміх.
І я щаслива поряд з ними,
Неначе смутку й не було.
Тому і теплі люті зими,
Дарують друзі це тепло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780639
Рубрика: Присвячення
дата надходження 06.03.2018
автор: Н-А-Д-І-Я