Украли…калину.

                             [i][b]  [color="#a32f2f"]  Посадив...Поки  хворів
                                 кущик,-  росла...
                                 Вичуняв  -  украли...[/color]
[/b][/i]
[i][b][color="#1d852f"]На    краю    мiкрорайону
У    осiнню    днину
Батько  з  синком    з  -  пiд    балкону
Украли  калину...

Тьфу,    украли!    Цi    новини
Набили    оскому.
Ну    на    дiдька    та    калина
Бiля    твого    дому?

Ти    поглянь    лиш    на    подвiр'я
Стоптане    до    щенту  -
Сірість,    бруд,    куряче    пiр'я,
Листя,    экскременти…

Твiй    сусiд    веде    машину
Як    на    танкодромi.
Ну    й    придумав    же  -  калину
В    нiчиєму    домi!

А  хотілось...  Ні,-  жадалось
Цвітом  тішить  душу!..
Довго,  довго  не  збувалось,-
Бо  трясли  мов  грушу

Переїзди,  переходи,-
Хата  є,-  саджаю...
Та  украли...  Для  городу,-
Ні,-  я  не  ридаю...

Тут  немає,  звісно,  драми,-
Хай  росте    в    городi.
Страшно  тільки,-  син  затямив-
Його    батько,-  злодій!..
[/color][/b][/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780632
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.03.2018
автор: Янош Бусел