Пісеньку півник заводив
На паркані веселився
Микола чуба куйовдив
А, щоб клятий! Ти збісився!
Продер очі, поглядає
Гей, скажіть, в чиїй я хаті
Тихо – тихо, вже зітхає
Бачить очі булухаті….
Угораздило….До Христі
Біда, що ж мені робити
Вона в червонім намисті
Несе… Горілочку пити.
Хай не йшла, би на пів гола
Не так, я би був злякався
Схожа, жах! На диявола!
Під ковдрою заховався…
Беззуба, що вже сказати
Мабуть, що років, шістдесят
Хтів п`ятами накивати
Чомусь не чую ноженят.
То від страху, чи горілки
Напевно, гадаю собі
На годиннику вже стрілки
Так бігають, скоро обід.
Зник під ковдрою - ну хана
Думаю буде вже мені
Ах ти шльондра, суча, драна
Начаклувала уві сні?
Хіба міг таку любити?
Куди ж дивилися очі
Її ладен, геть забити
Спокійні би, були ночі.
Відчуваю, що весь горю
Вода…Чую десь вода дзюркоче
Зачіпає гідність мою
По кульках, хтось так лоскоче.
Знущань терпіти не можу
Ще й пити так дуже хочу
Певно тепер бачу рожу
Від страху, знов щось белькочу.
З пересердя, та й кулаком
Хтів добряче вмазать в пику
Почувався, геть дурником
Капець буде…мандрівнику.
Здається кудись проваливсь
Нічого не розумію
Неначе снігом освіживсь
Додому попасти мрію.
Чом лежу, аж поза ліжком
Над мною, тож моя Таня
Поглядаю тишком – нишком
- Чого, так розвоювався?
Так гарно любився зрання
Бідний, аж розхвилювався!
Я ледве заліз на ліжко
Вона гладить голе тіло
Всміхнулася і до мене
Вночі було гарне діло.
В кого ти пив, й що не знаю
Все сподобалося мені
А я дивуюсь не згадаю
Чому Христю бачив у сні?
Напевно пігулки в воді
Я хильнув, як йшов додому
Сіяла, - Ми, як молоді
Чому спим , все по одному?
Не взнав свою дружину я
Мабуть дякувати Христі
Ми слухали спів солов`я
Загубивсь в її намисті.
На світанку, все пригадав
Нюхали з Христею (табак)
Згодом стежку, свою шукав
Перед очима був відьмак.
Присягнувсь,тепер - ні, ні - ні
П`ємо… з Тетянкою лиш сок
На душі добренько мені
Не тягне, до інших жінок.
Лютий 2018р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780607
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2018
автор: Ніна Незламна