І йде по світу гріх із праведністю в парі.
О! Які очі пристрасні, карі!
І вмить твоя душа у них вже як в радарі.
Ах, ті очі. А потім недоспані ночі,
І нема вже спочинку,
Бо з пожадливістю подивився на жінку.
Невже не здогадався, що це твій капкан,
А ти думав, що це талісман.
І куди ти тепер, отаман?
За Україну боротися треба,
І допомога дається із неба.
І свою кріпость духовну не здати,
Тож не має часу зволікати.
Геть, пристрастей шаленство!
Щоб відчути благоденство,
Що через Жінку теж іде.
Вона на руках Дитя несе.
Це Дитя - Спасіння світу,
Це Дитя Нового Заповіту.
Любіте Жінку!
Що Сина Божого родила,
Що змію голову ногою розчавила,
Здолала князя світу цього,
Що сіє смерть, безчинства і облуду.
Богородице! Просити тебе я буду -
Молися за нас, за Україну,
Рідний край.
Господи! Миру душам нашим дай,
І силу подолати гріх,
Що переступає наш поріг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780580
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2018
автор: яся