Духмяніє весна і крізь сніг пробиваються квіти.
Кольоровим панно́ розстеляються знов по землі.
Попри мрячні дощі і завійний, уїдливий вітер,
їх тендітна краса зігріває в холодні ще дні.
А срібляста акація вбралась у сонячні шати.
Мов говорить зимі, що пора їй збиратися в путь.
Що весна теплим подихом сніжні розтопить намети
і дзвінкими струмочками води удаль потечуть.
Лиш початок весни, березневі холодні ще ночі.
Та природа навкруг прокидається нишком від сну.
Втаємничено сяють смарагдами очі дівочі,
бо кохання вже близько і співом віншує весну.
– Тож, його зустрічайте! Назустріч розкрийте обійми!
Бо воно - це життя, що приносить чаклунка-весна.
Божий дар, що дарує незримі, божественні крила,
що підносять до зір, де існують лише чудеса.
Тож, коханими будьте й кохайте! Кохання - це диво!
Хай прискорено б'ються від радості ваші серця.
На земному шляху ним окрилені будьте й щасливі!
І нехай допоможе у цьому панянка Весна!
06. 03. 2018. Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780569
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2018
автор: laura1