Порожнеча лікує,
Вона наголошує
На своєму.
Це настільки інтенсивна
Терапія,
Що згодом
Не захочеш хотіти.
Й усі земні ошаління
Осідають пилом
Минулих років.
Ти заплющуєш очі,
Бачиш первісний краєвид.
Так, ця місцина
Обрала тебе недарма.
А що натомість даси ти?
Земля обережна,
Та вимоглива.
Як би ти не бігав,
Як би не прагнув обіймів,
Знай, що вони розімкнуться.
Все припиниться водночас.
Пам’ять вирушає
В свій кривавий забіг,
Щоби програти цю битву.
Згадка про більше
Не сподіється
Зустрічі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780505
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2018
автор: Олена Ганько